La Strada Україна: домашнє насильство – щось більше, ніж просто сварка

Червень 01, 2020

La Strada-Україна вже протягом 23 років допомагає жертвам гендерно обумовленого насильства та домашнього насильства в Україні. Віце-президент організації Катерина Черепаха, що є членом організації з 1998 року, поділилась власним досвідом соціальної допомоги та розповідає про ситуацію з домашнім насильством. В період карантину на гарячу лінію організації надходить на 20% більше дзвінків, ніж звично.

Катерина розпочинала в La Strada як працівниця гарячої лінії. Лінія була відкрита один день на тиждень, щоби вислухати потерпілих від торгівлі людьми. З часом гаряча лінія стала національною та безкоштовною, а її тематика розширена до домашнього насильства (96% всіх дзвінків сьогодні) та гендерної дискримінації. Сьогодні на гарячій лінії працює 25 консультантів (соціальних працівників, психологів), які надають цілодобові консультації та відповідають на приблизно 2800 дзвінків на місяць.

Якою, на вашу думку, є теперішня ситуація з домашнім насильством в Україні?

Спочатку La Strada мала всеукраїнську гарячу лінію, присвячену торгівлі людьми. Але з часом ми почали отримувати все більше дзвінків зі скаргами на домашнє насильство. Тому ми й прийняли рішення розширити теми, охоплені гарячою лінією.

Коли люди стикаються з домашнім насильством (постійно чи час від часу), вони можуть зв’язатись з нами і поговорити з психологами, юристами чи соцпрацівниками для отримання інформації, консультації чи підтримки. Це також може допомогти їм прийняти рішення, дізнатись про наявні можливості, будь то викликати поліцію, звернутись до інших установ чи навіть піти з дому.

З часом ми помітили, що багато питань пов’язані з насильством щодо дітей, тож відрили відповідний напрямок. Ми побачили потребу в розділенні нашої роботи на дві окремі гарячі лінії: одна – для дорослих, інша – для дітей. Оскільки нам телефонує багато дітей, ми були змушені пристосуватись до потреб такої аудиторії та її проблем.

Які зміни, на вашу думку, потрібні Україні в порівнянні з іншими країнами?

До певної міри, ситуація тут така ж, як і в інших країнах. Загалом у світі саме жінки більше потерпають від домашнього насильства та гендерно обумовленого насильства. І Україна не є винятком. Тим не менш, якщо в Іспанії та інших країнах покарання за домашнє насильство було криміналізоване вже кілька років тому, Україна в цьому плані дещо відстає.

У тих країнах уже працюють законодавчі норми та заборонні приписи про відокремлення осіб, що здійснюють домашнє насильство, від потерпілих. Якщо жертвам вдається втекти, їм, як правило, немає куди піти, особливо взимку або вночі. Тепер домашнє насильство криміналізоване і в Україні. Запроваджено обмежувальні та термінові приписи, тож ми крок за кроком спостерігаємо позитивні зміни.

Які головні перешкоди для викорінення домашнього насильства?

Процес триває, але до завершення ще далеко. На жаль, Україна досі відстає в плані ментальності та розуміння. Гендерно обумовлене насильство та дискримінація – це проблеми, що наскрізь проходять через усе суспільство: від дому – до роботи. Потрібен час, щоби змінилося наше ставлення до проблеми.

Паралельно ми бачимо чітке зростання антигендерних ініціатив, зокрема: супротив ратифікації Стамбульської Конвенції щодо боротьби з насильством проти жінок та домашнім насильством, підписаної Україною ще в 2011 році; супротив щодо акцій, які проводять правозахисні організації та активіст(к)и за права жінок. До прикладу у кількох областях спостерігались напади на марші, приурочені до Міжнародного жіночого дня (8 березня). Нападники сприймають права жінок як посягання на традиційні українські сімейні цінності.

Як на ситуації позначились карантинні обмеження, пов’язані з пандемією коронавірусу Covid-19?

Ми й справді спостерігаємо зростання кількості домашнього насильства під час карантину.

Через карантин жертви домашнього насильства та нападники весь час перебувають в одному місці. Часто жертви не мають можливості не те що втекти, а, навіть, викликати допомогу. У нас був випадок під час карантину, коли жінка була вимушена втікати. Нам вдалося знайти для неї притулок, хоча й не в тому ж місці, де вона мешкала. Враховуючи, що громадський транспорт не їздив, вона була змушена добиратись до притулку на таксі. Тож іноді ситуація може ускладнюватись.

Опишіть вашу співпрацю щодо домашнього насильства з українськими поліцейськими.

Наша мета: щоби жертви мали якомога більше каналів для отримання допомоги (щодо питань безпеки, консультацій чи медичної допомоги). У разі реальної загрози (якщо нападник агресивний або має ніж), перше місце, куди потрібно дзвонити, – це, звичайно, поліція. У таких ситуаціях, саме поліція повинна реагувати. У деяких випадках ми самі телефонуємо в поліцію, якщо, наприклад, дитина в небезпеці або якщо особа, якій загрожує небезпека, не може подзвонити самостійно. Але ми повинні знати адресу, оскільки дзвінки на гарячу лінію не відстежуються.

Чи співпрацюєте ви з іншими правоохоронними відомствами?

Моніторинг та адвокація також займають велику частку нашої діяльності. Окрім двох гарячих ліній, у нас є освітній компонент. Із самого початку La Strada бере участь у розробці рекомендацій щодо вдосконалення законодавства щодо прав жінок, гендерно обумовленого та домашнього насильства чи навіть захисту дітей. Крім того ми залучені до розробки державних в рамках різних робочих груп та беремо участь в дискусіях.

Що б ви порадили тим, хто хотів би підтримати вашу ініціативу?

Дуже часто ми чуємо, що в жінок в Україні все гаразд: є права жінок, є гендерна рівність, є й законодавство та процедури, що формально регулюють ці питання. Але важливо зрозуміти, що деякі гендерні упередження впливають на реалізацію належного законодавства на практиці. Чи достатньо притулків для жертв домашнього насильства? Наскільки легким є доступ жертв до допомоги? Чи вирішуються належним чином випадки домашнього насильства? Чи отримують належне покарання ті, хто вчиняють домашнє насильство?

Навіть там, де домашнє насильство криміналізоване, це велика проблема, і жінки залишаються найбільш вразливою групою. Дуже важливо займатися такими питаннями, як гендерна рівність, важливість рухів за права жінок та серйозність проблеми домашнього насильства (і аж ніяк не приймати це як звичайну суперечку між двома людьми). Слід привертати увагу не лише влади, але й суспільства загалом. Громадська думка є ключовою складовою розв’язання таких проблем як домашнє насильство на рівні громад.

До домашнього насильства повинна бути стовідсоткова нетерпимість. Якби повідомляли про всі випадки гендерно обумовленого насильства і жертви могли б вільно ділитись своїм досвідом, не переживаючи бути осоромленими, ми би бачили більше розслідувань.

*Думки, висвітлені в інтерв’ю, є позицією його героїв, і не обов’язково співпадають з позицією КМЄС.

Всеукраїнська безкоштовна гаряча лінія щодо попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації 0 800 500 335 або 116 123 (з мобільного)

Всеукраїнська гаряча лінія для дітей 0 800 500 225 або 116 111 (з мобільного)