Глава місії ЄС: “Коли генпрокурор публікує у фейсбуці матеріали кримінальних справ, це – ненормально!”
Травень 31, 2019
“Європейська правда” неодноразово спілкувалася з Кястутісом Ланчінскасом, та це інтерв’ю – особливе. Вже 31 травня керівник КМЄС завершує місію в Україні і тому наостанок дозволив собі оцінки, які жодного разу не лунали у розмовах “під запис”.
“Сама СБУ свою реформу не заблокує”
– Оскільки ви завершуєте роботу в Україні, розкажіть, що вдалося зробити? Що не вдалося?
– Ми – консультативна місія, тож наш успіх залежить від успіху наших партнерів. У відносинах з деякими із них вдалося досягти довіри – там і результат хороший. А де довіри немає або не було бажання – там і результату немає.
– З ким не вдалося досягти довіри? Давайте вгадаю – напевно, СБУ?
– … (сміється)
– Красномовна пауза. То що з ними?
– Давайте розповім, з ким було найуспішніше. Найбільші досягнення маємо в Нацполіціі з тієї простої причини, що поліція від самого початку була дуже відкритою.
Ми дуже багато зробили. Наші тренінги пройшли 15 тисяч поліцейських, з них тільки 4,5 тисячі – минулого року.
– Ви ж знаєте, що я перепитаю. То все ж таки, що у вас з СБУ?
– Почнемо з того, що ще 2016 року була створена міжнародна група допомоги реформуванню СБУ. Розробили концепцію, врахували всі деталі. Я бачив десь дев’ять версій проекту цієї концепції, але жодну так і не затвердили! За цей час було ухвалено закон про нацбезпеку, що передбачає обов’язок розробити концепцію або зміни чинного закону про СБУ. Але…
Основні принципи реформи відомі, вони не змінюються: це деполітизація, демілітаризація і скорочення функцій СБУ. Але успіху реформи можна досягти тільки тоді, коли є її політична підтримка.
Без неї змін не буде.
Напевно, так і сталося.
– А сама СБУ здатна заблокувати реформу?
– Сама – не зможе, за умови, що є політична воля.
До того ж я на зустрічах в СБУ бачив дуже багато вмотивованих людей, які хочуть змінювати і хочуть реформувати Службу. Тому потрібне лише нове керівництво, яке почало б це робити.
СБУ – це дуже складна організація. І якщо робити її реформу, потрібен чіткий план дій, якого треба дотримуватися, адже у вас йде війна, має працювати контррозвідка і таке інше.
– Ви, напевно, спілкувалися із “Зе-командою”. Вони розуміють важливість реформи СБУ?
– Не буду приховувати, ми після виборів дійсно спілкувалися з командою президента і почули дуже багатообіцяючі заяви про це.
“Прокуратурі потрібна переатестація або люстрація”
– Поговоримо про Генпрокуратуру. Це історія успіху чи навпаки?
– Генпрокуратура – дуже важливий інститут у системі правосуддя. І дуже важливо, щоб вона була ефективною.
Там є позитивні зрушення – наприклад, система оцінки прокурорів, яка проходить випробовування з 1 січня. 30 прокурорів у трьох областях добровільно погодилися, що їхню діяльність оцінюватимуть за цією системою. Тому сказати, що в ГПУ взагалі нічого не відбувається, я не можу, але хотілося б, щоб це було набагато ефективніше і швидше.
Прокуратура повинна змінюватися.
До речі, зараз проводиться аудит прокурорської системи, який фінансує Рада Європи. На підставі цього аудиту потрібно буде розробити план її реформи.
– Є думка, що Генпрокуратура стала політизованим органом.
– Тому що генеральним прокурором має бути прокурор, а не політик. Моя думка з цього приводу давно не є секретом.
Прокурор не має права бути політизованим і не має права представляти ту чи іншу політичну силу. Такого ніде немає. Так має бути і в Україні.
– Які конкретно у вас є претензії через те, що генпрокурор Юрій Луценко – політик?
– А ви погляньте на фейсбук генпрокурора, подивіться, що він публікує! Там можна знайти дуже багато матеріалів кримінальних справ, які за законом не можна публікувати. І генпрокурор це повинен знати, тому що він генпрокурор.
Чи це нормально, коли там з’являються результати судмедекспертизи Каті Гандзюк? Це неприйнятно! Або, хай це і давня історія, коли були оприлюднені імена детективів НАБУ під прикриттям.
– Рано чи пізно буде новий генпрокурор. Що треба буде змінювати в першу чергу?
– На цій посаді повинен бути професіонал вищого рангу, який служить закону, людина з високими моральними цінностями, яка вірить у ці цінності. І яка може, так би мовити, переконати персонал, тобто прокурорів, які працюють в його системі, що ці цінності – важливі.
На гербі прокуратури написано: “Закон, честь і гідність”.
Тож новий генеральний прокурор, по-перше, повинен сам вірити в цей девіз і використовувати всі свої зусилля, щоб переконати прокурорів повірити в нього. Ось тоді будуть зміни.
Дослідження довели, що поведінка підлеглих в будь-якій організації на 70% залежить від прикладу, який подає керівництво. Ось вам і відповідь.
Крім того, генеральний прокурор повинен бути на 100% професійний юрист. Яка у нього була до цього посада, чи був він суддею або прокурором – це вже другорядне. Але він повинен бути лідером і має вірити в те, що він робить.
– Чи не буде проблемою те, що в прокуратурі відбулася переатестація?
– Тут є відмінність від поліції, де переатестація була проведена… не дуже добре. Там було багато недоліків, ми про це говорили в інтерв’ю два роки тому, і я ще тоді пояснював: оскільки це вже трапилася, залишається створювати нову культуру в організації. І Князєв (Сергій Князєв, голова Нацполіції. – Ред.) намагається це робити.
У прокуратурі ситуація все ж інша. Повної переатестації не було – наприклад, до Генпрокуратури вона не дійшла.
– Треба проводити?
– Я думаю, треба. Треба всі рівні пройти. Тому зараз відбувається аудит, висновки якого повинні стати основним документом для подальших дій. Одним з них може бути дуже глибока, добре підготовлена переатестація або система люстрації. Тим, хто працюватиме в КМЄС після мене, і тим, хто буде в Генеральній прокуратурі, потрібно буде дуже чітко розробити цю систему, щоб результати такої атестації або люстрації неможливо було оскаржити в суді.
“Монополія на використання сили має бути у держави”
– Ви багато разів заявляли, що Нацполіція повинна змінити систему оцінки своєї роботи, і в її основі має бути опитування громадської думки – довіряють люди поліції чи ні. Чому це так і не було впроваджено?
– Нацполіція цього року почала проводити дуже велике опитування про рівень довіри населення. І перші цифри, які є, показують нам, що суспільство не зовсім задоволено тими чи іншими результатами роботи поліції. Це дає багато хороших аргументів для змін.
– І що, згідно з цими цифрами, треба міняти?
– Наприклад – міняти структуру поліції, особливо в маленьких населених пунктах. Там поліція побудована на принципі реактивності, тобто вона чекає, поки щось трапиться, і потім реагує. Потрібно будувати діяльність поліції на принципі проактивності, поліція має активніше займатися превенцією. Сама по собі присутність поліцейського на вулиці, а не в поліцейській дільниці, вже дає дуже багато для зниження рівня так званих “некваліфікованих злочинів”.
Інший момент – швидкість прибуття поліцейських на місце події. Ви запитайте у людей, чи задоволені вони тим, як швидко поліція приїхала на місце події, чи задоволені швидкістю оформлення? І вам скажуть, що ні. А це один з головних критеріїв ефективності поліції в країнах ЄС. Натомість в Україні внутрішні процедури такі бюрократизовані, що приїзд слідчої групи потребує дуже багато часу. І ми зараз пропонуємо Нацполіціі змінити це в пілотному регіоні, у Кропивницькому.
– Ви спілкувалися з керівництвом МВС щодо “нацдружин”?
– Я вже не раз публічно заявляв, що монополію на використання сили повинні мати лише державні інституції і лише за чітко прописаними правилами.
А якщо молоді люди хочуть служити людям, служити суспільству, державі, то нехай вступають у лави поліції, Національної гвардії, армії. А створювати такі інституції, які використовують силу проти людей, не можна.
– Ви передавали цю оцінку міністру Авакову?
– Так це думка всієї європейської спільноти. Всі міжнародні інституції сказали це публічно понад рік тому.
– Тож ви особисто говорили про це пану Авакову?
– Ми говорили, так.
– Отже, він мав би якось на це відреагувати?
– …Давайте це питання залишимо.
– Що ж, це ваше право. Давайте поговоримо про реформу слідства.
– Тут треба говорити про ефективність усього ланцюжка розслідування кримінальних злочинів від моменту прибуття на місце події до остаточного обвинувального або виправдувального вироку. Тобто змін лише в поліції або ДБР замало. Тут важлива роль прокуратури і судів.
Чого бракує? По-перше, я не можу сказати, що чинний Кримінальний процесуальний кодекс є ефективним. Ми провели глибокий аналіз і вже підготували пропозиції щодо його зміни.
Ми ж бачимо черги слідчих біля судів. Це неприйнятно, так не повинно бути. По-перше, це демотивація слідчих, по-друге, про яку ефективність розслідування може бути мова? Ми живемо в цифровому світі, а в Україні кожна дія слідчого має бути підтверджена суддею, при цьому треба зібрати купу паперів.
Наступне питання – ефективність судів. Що робити слідчому, у якого в районі немає жодного судді-слідчого? За правилами, йому треба їхати до обласного центру, в апеляційний суд, щоб отримати дозвіл звернутися в інший районний суд. Тоді їхати ще 120 км в інший районний суд отримати дозвіл, і після цього – повернутися до себе. Про яку ефективність ми говоримо?
І останнє – це швидкість розгляду кримінальних справ. Дуже часто процеси затягуються, через що підозрюваних у скоєнні тяжких злочинів, членів організованих злочинних угруповань звільняють з-під варти після закінчення максимального терміну затримання.
“Тут я цілком згоден з президентом Зеленським”
– А позитивні приклади є?
– Звісно! Я можу багато разів повторити: те, як працювала поліція під час виборів – це лише позитив. Князєв був після виборів “на білому коні”.
Ми в дні виборів були в ситуаційних центрах у чотирьох містах, в чотирьох областях, спостерігали за діями поліції під час обох турів, і враження – лише позитивні. І звіт спостерігачів ОБСЄ це підтверджує.
Нам поліцейські самі зізнавалися: “Ми вперше в житті працюємо на виборах лише за законом. Була вказівка, що важливий тільки закон”. І повірте, у них гордість зашкалювала через це!
Такий самий позитивний приклад – новий підхід до роботи поліції на масових заходах. Там, де поліцейські повірили в нову концепцію і де вони її впроваджують – вона працює, вона працює просто супер. Приклад – Одеса. Там є люди, які в це повірили і почали впроваджувати минулого року. Як наслідок, минулого року на подіях 2 травня не було жодних сутичок. Цього року – так само.
На жаль, є і інші приклади. Буває, що люди підготувалися, зробили план – але хтось із Києва зателефонував і сказав: “Все! Ні, міняємо – перевертаємо догори ногами”.
– Тобто в центрі, в МВС не всі повірили в реформу?
– Шкода, але так буває, таке життя. Це потрібно змінювати, та це вимагає часу. І тут я цілком згоден з президентом, що ось тут потрібно міняти (показує на голову, як Зеленський під час інавгураційної промови). А це змінюється дуже довго.
– Що б ви порекомендували Зеленському і майбутнього парламенту?
– По-перше – виходити з того, що часу не залишилося. Відкладати нема куди, результати виборів показали, що люди хочуть швидких змін.
Президент переміг з результатом 73%, і цей кредит йому треба буде відпрацювати. Потрібно буде приймати дуже складні, революційні рішення. Наша місія готова йому в цьому допомагати. І наша місія працює, ми готові.
– А що в руках президента? Тільки реформа СБУ?
– Як мінімум, у нього є право на законодавчу ініціативу. Він може ініціювати зміни в Кримінальний процесуальний кодекс.
Але головне – проводити зміни на практиці. За п’ять років було ухвалено багато документів. Потрібно просто взяти їх і впроваджувати в життя. При цьому дуже важливо донести до найменшого містечка, до звичайних людей, що зміни йдуть. Тому що одна з найбільших проблем, які я побачив за три роки в Україні – це нестача комунікації, як зверху вниз і так і від низу до верху.
Київ часто не розуміє, що відбувається “внизу”, а там начебто соромляться запитати: а як би це впровадити, як виконати цей закон? Це – одна з важливих проблем, яку належить вирішити.
Опубліковано в «Європейській правді» 28 травня 2019 року
