Національна стратегія у сфері прав людини:  пандемія не повинна бути приводом для обмеження верховенства права

Травень 27, 2020

Під час публічного обговорення «Національної стратегії у сфері прав людини 2020», організованого Міністерством юстиції України цього тижня, заступник голови Консультативної місії ЄС Фредрік Весслау окреслив досягнення  попередньої Стратегії та вказав на аспекти, що необхідно враховувати для ревізії документу. У дискусії також взяли участь парламентарі,  представники уряду,  громадянське суспільство та міжнародні організації.

«У реалізації Стратегії  правоохоронні органи повинні відігравати ключову роль, оскільки вони працюють безпосередньо з громадянами. Вони мають всі можливості  зміцнити довіру до системи через співпрацю з громадянським суспільством, – сказав Фредрік  Весслау. – Ми вітаємо те, що оновлення Стратегії у сфері прав людини триває і в ці складні часи, оскільки пандемія не повинна бути приводом для обмеження демократичного та громадянського простору, поваги до верховенства права та міжнародних зобов’язань».

Перегляд Національної стратегії та Плану дій у сфері  прав людини 2020-23 залежить від експертної оцінки з усіх  регіонів України, для визначення та вирішення проблемних тенденцій на місцевому рівні.  На думку заступника голови КМЄС, до цього процесу необхідно залучити громадянське суспільство.

Фредрік Весслау також наголосив на важливості врахування ґендерних питань у процесі розробки стратегічних документів: «Порушення прав людини вплине на по-різному на чоловіка й жінку, на хлопчика або дівчинку. Застосовуючи гендерно-орієнтований підхід ми маємо змогу краще реагувати на потреби всього населення».

Бенджамін Моро, заступник голови Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні звергнув увагу на досягнення, такі як створення в Україні «Поліції діалогу» та прийняття закону про запобігання та боротьбу з домашнім насильством – результати, що були досягнуті у тісній співпраці з КМЄС. Експерти Консультативної місії ЄС також готові долучитися до Плану дій у сфері  прав людини з метою просування положень, які відповідають міжнародним принципам належного врядування.