Спеціалізація є надважливою, бо слідчі та прокурори, які працюють зі справами щодо СНПК, не повинні одночасно розслідувати інші категорії воєнних злочинів
Червень 10, 2025
Для потерпілих від сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом (СНПК), шлях до справедливості часто є тривалим і складним. Важливо, щоб вони не залишалися на цьому шляху самі – щоб система правосуддя не завдавала нової травми, а навпаки, підтримувала та сприяла відновленню гідності.
Консультативна місія ЄС (КМЄС) в Україні разом із партнерами працює над тим, щоб в Україні система правосуддя – на рівні правоохоронних органів, прокуратури та судів – була орієнтована на потреби тих, хто пережив найстрашніші моменти свого життя.
Ключову роль у цій роботі відіграють організації громадянського суспільства. Серед них – Асоціація жінок-юристок України «ЮрФем», яка активно просуває реформи, що захищають права потерпілих від СНПК і запобігають повторній травматизації. Окрім документування воєнних злочинів, пов’язаних із СНПК, організація надає постраждалим усебічну підтримку та допомагає зробити доступ до правосуддя реальним і максимально безболісним.
У травні ми спільно з «ЮрФем» провели низку важливих заходів – зокрема, засідання експертної групи з питань СНПК і практичний семінар щодо захисту прав потерпілих, а також міжнародну конференцію “United for Justice. United for Survivors”. Вони стали майданчиком для відкритого діалогу між представниками державних інституцій, правоохоронних органів, громадянського суспільства, правниками і самими постраждалими. Учасники мали змогу узгодити бачення, окреслити досягнутий прогрес, виявити наявні проблеми та визначити шляхи їх подолання.
Про вже зроблене і про те, що ще потребує спільних зусиль, ми поговорили з очільницею організації – Кристиною Кіт.
Від початку повномасштабного вторгнення Росії, які найнагальніші виклики постають перед потерпілими та свідками сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом, коли вони звертаються до системи правосуддя?
Взаємодія із системою правосуддя для людини, яка не пережила насильства, є значним викликом, не кажучи вже про тих, хто пережив сексуальне насильство. Це пов’язано з тим, що, по-перше, ти зіштовхуєшся із не завжди зрозумілими для тебе процесами, можеш не розуміти, що відбувається і який алгоритм дій у тій чи іншій ситуації. По-друге, тобі потрібно розповісти про пережите сексуальне насильство, що є тяжким злочином не лише тому, що це міжнародний злочин, а й через те, що це злочин, пов’язаний із втручанням у твою сексуальну автономію та приватність. Згадувати пережите сексуальне насильство завжди непросто, особливо, коли це потрібно розповісти працівникам і працівницям органів правопорядку. По-третє, важливо розуміти, що, за даними багатьох досліджень, які стосуються аналізу потреб потерпілих від гендерно зумовлених злочинів, передусім для таких людей важлива медична, психологічна та економічна підтримка. І лише тоді, коли людина отримає цю підтримку, вона має змогу взаємодіяти із системою правосуддя. Саме тому, розуміючи ці виклики та потреби потерпілих від СНПК, при Офісі Генерального прокурора було створено Координаційний центр підтримки потерпілих і свідків, завданням якого є забезпечення комплексної підтримки потерпілих від СНПК у рамках кримінального провадження.
Також 11 листопада 2024 року Радою суддів України було схвалено Протокол для судів по роботі з вразливими потерпілими і свідками. Відповідно до цього Протоколу у чотирьох пілотних судах мають бути створені служби підтримки вразливих потерпілих та свідків. Адже комплексна підтримка потерпілих від СНПК потрібна не лише на етапі досудового розслідування, а й на етапі судового розгляду справи.
Вторинна віктимізація залишається серйозною проблемою під час розслідувань та судових процесів. Які конкретні запобіжники є найбільш актуальними, щоб гарантувати гідне ставлення до постраждалих і не допустити повторної травматизації?
Почну з конфіденційності, яка є важливою для багатьох потерпілих. Адже, розуміючи високий рівень стигматизації та віктимблеймінгу, що існує в суспільстві, потерпілі часто не бажають повідомляти про пережите сексуальне насильство. Конфіденційність – це не лише про можливість зміни анкетних даних потерпілої особи в межах кримінального провадження, а й про планування розслідування та комунікацію з потерпілою таким чином, щоб про цю комунікацію не стало відомо стороннім особам. Наприклад, кримінальне процесуальне законодавство дозволяє проводити процесуальне інтерв’ю поза межами відділення поліції чи прокуратури. Якщо говорити про судовий розгляд кримінального провадження і необхідність забезпечити участь потерпілої особи, то така участь можлива у форматі відеоконференції. Також, якщо для потерпілої це важливо з метою забезпечення її приватності, судовий розгляд справи може відбуватися у закритому судовому засіданні.
Також варто відзначити важливість відеозапису допиту потерпілої особи під час досудового розслідування кримінального провадження та можливість використання цього запису під час судового розгляду справи без необхідності виклику потерпілої особи для допиту в суді – саме з метою зменшення ризику повторної травматизації.
Які зміни вже впроваджено в українській системі правосуддя для підтримки постраждалих від сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом? У чому ви вбачаєте реальний, відчутний прогрес?
Важливо відзначити наявність спеціалізації прокурорів та слідчих, які працюють зі справами щодо СНПК. Це допомагає якомога ефективніше та швидше впроваджувати прийнятий Офісом Генерального прокурора стратегічний план реалізації повноважень органів прокуратури у сфері реагування на СНПК.
Паралельно з цим постійно забезпечується навчання представників і представниць системи кримінальної юстиції щодо впровадження підходів, орієнтованих на потреби потерпілих у справах СНПК, а також розробка відповідних навчально-методичних матеріалів і пам’яток.
Також у 2022 році потерпілі від СНПК стали клієнтами системи безоплатної правової допомоги. Це означає, що вони мають право на безоплатну первинну правову допомогу, а також вторинну — зокрема, на супровід адвоката під час досудового розслідування та судового розгляду справи.
Звісно, варто відзначити й ратифікацію Римського статуту, а також постійну роботу з впровадження міжнародних стандартів у розслідування кримінальних проваджень.
Не менш важливим для забезпечення правосуддя є ухвалення у листопаді 2024 року Закону України «Про статус осіб, постраждалих від сексуального насильства, пов’язаного зі збройною агресією РФ проти України, та невідкладні проміжні репарації» № 4067-IX від 20.11.2024. Впровадження цього закону дозволить надавати постраждалим комплексну й системну допомогу, що позитивно вплине на ситуацію із кількістю ідентифікованих потерпілих від СНПК.
Ви згадали закон № 4067-IX про проміжні репарації для постраждалих від СНПК. Та у Верховній Раді на разі знаходиться на розгляді законопроєкт № 9351, який спрямований на удосконалення процедур у справах, пов’язаних із СНПК. Чому його ухвалення є важливим?
Проєкт Закону «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо удосконалення порядку здійснення досудового розслідування та судового розгляду справ щодо сексуального насильства, вчиненого в умовах збройного конфлікту» № 9351 від 05.06.2023, напрацьований спільно з експертами та експертками експертної групи за напрямом СНПК Міжвідомчої робочої групи з питань розслідування злочинів, учинених в умовах збройного конфлікту при Офісі Генерального прокурора.
Він повною мірою враховує ті виклики, які постають перед потерпілими від СНПК та органами правопорядку під час розслідування й судового розгляду таких злочинів.
Зокрема, законопроєктом передбачається гарантування конфіденційності потерпілим від СНПК на всіх етапах досудового розслідування та судового розгляду.
Проєктом закону пропонується забезпечити розгляд клопотань і скарг під час досудового розслідування, а також судовий розгляд таких проваджень у закритому судовому засіданні — за винятком випадків, коли потерпілі подають клопотання про відкритий судовий розгляд.
Окрім того, на офіційному вебсайті Офісу Генерального прокурора періодично публікуються повідомлення про підозру російським військовослужбовцям, які вчинили злочин, із зазначенням інформації про потерпілу особу, її адресу проживання та інших даних, що дають змогу ідентифікувати особу. На сьогодні приховування таких даних здійснюється у «ручному» режимі та не має нормативного підґрунтя. Враховуючи це, варто передбачити, що такі повідомлення публікуватимуться без зазначення імені, по батькові, прізвища потерпілого/ї, його або її близьких родичів та членів сім’ї, а також інших осіб, до яких застосовано заходи безпеки, місця їхнього проживання чи перебування, місцевості вчинення кримінального правопорушення та інших відомостей, які дають можливість ідентифікувати особу.
Важливо також забезпечити можливість участі потерпілих у судовому розгляді (дистанційне провадження) поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (частина перша статті 336 КПК України). Крім того, необхідно передбачити вичерпний перелік осіб (виключно суддя, судовий розпорядник і секретар судового засідання), яким повідомляється інформація про особу потерпілого чи свідка у кримінальному провадженні щодо злочину сексуального насильства, вчиненого в умовах збройного конфлікту. Винятком є лише випадки, коли суд за письмовим клопотанням потерпілої особи ухвалює рішення про відкритий судовий розгляд. Це необхідно для обмеження доступу сторонніх осіб до матеріалів справи з метою уникнення розголошення будь-якої інформації про потерпілу особу.
Цей законопроєкт, зокрема, враховує вимоги Директиви ЄС від 2012 року щодо запровадження мінімальних стандартів підтримки свідків і потерпілих у кримінальних провадженнях, зокрема у справах, пов’язаних із гендерно зумовленим насильством. Тож, його ухвалення є важливим і необхідним кроком зокрема й у контексті виконання Україною євроінтеграційних зобов’язань.
Окрім законодавчих змін, які більш глибокі інституційні перетворення необхідні, щоб реакція України на випадки СНПК повною мірою відповідала міжнародним стандартам і справді враховувала потреби постраждалих?
Лише законодавчими змінами ми не зможемо забезпечити впровадження міжнародних стандартів і підходів, що базуються на потребах потерпілих. Тому паралельно зі змінами до законодавства важливо впроваджувати відповідні підходи на практиці та в роботі з людьми. Йдеться про кілька рівнів такої роботи, зокрема про співпрацю з системою освіти та підвищення кваліфікації фахівців.
Необхідно забезпечити включення до навчальних програм правничих шкіл і програм підготовки фахівців сектору безпеки питань, що стосуються міжнародних стандартів із впровадження підходів, орієнтованих на потреби потерпілих, а також формування навичок комунікації та роботи з вразливими свідками й потерпілими. Окрім того, критично важливою є спеціалізація у справах сексуального насильства та гендерно зумовлених злочинів. Це означає, що слідчий або прокурор, який працює зі справами щодо СНПК, не розслідує інші воєнні злочини.
Спеціалізація важлива також для адвокатів системи безоплатної правової допомоги. Поруч із цим потрібно гарантувати потерпілим від СНПК доступ до такої допомоги без складних бюрократичних процедур звернення.
Окрему увагу слід приділяти моніторингу та оцінці якості й ефективності роботи фахівців із потерпілими від СНПК. Такий моніторинг має бути системним, адже важливо знати й розуміти ситуацію в кожному регіоні та відповідно реагувати на виклики, що виникають у конкретному контексті.
Громадські організації, такі як ЮрФем, відіграють важливу роль у формуванні реакції України на випадки СНПК. Як ваша організація долає розрив між потребами постраждалих та можливостями, які надає їм держава сьогодні?
Ми надаємо юридичну допомогу потерпілим від сексуального насильства. Алгоритм дуже простий: людина телефонує до нас, щоб отримати юридичну допомогу; ми аналізуємо її потреби, залучаємо адвокатку або адвоката, і вони працюють із потерпілими на різних етапах кримінального провадження чи в суді.
Щоб залучити наших адвокатів або адвокаток до роботи, не потрібно збирати жодних довідок чи документів для підтвердження факту сексуального насильства. Достатньо просто повідомити про це, і вже адвокат чи адвокатка, спілкуючись із потерпілою особою, разом із нею визначають подальший план спільної роботи.
Окрім цього, ми постійно співпрацюємо з громадськими організаціями, які надають психологічну, медичну чи іншу підтримку потерпілим від сексуального насильства. Тому, якщо людина потребує такої допомоги, ми знаємо, до кого її перенаправити та як найкраще підтримати.
З вашого досвіду, наскільки ефективною є співпраця з КМЄС у сфері реформ, пов’язаних із СНПК? Як, у яких напрямках Місія могла б забезпечити ще більшу підтримку у майбутньому?
Ми співпрацюємо з КМЄС уже декілька років. Експерти та експертки КМЄС беруть участь у роботі нашої експертної групи з питань СНПК при Офісі Генерального прокурора. Їхній експертний внесок у розробку законопроєктів, підготовку пам’яток щодо розслідування окремих форм СНПК тощо є надзвичайно цінним.
Окрім того, важливою є участь КМЄС у процесах адвокації змін. Адже підготовка, наприклад, законопроєкту — це лише початок роботи. Надалі необхідно шукати різні інструменти для адвокації, пояснювати, чому ці зміни є важливими, та доносити їхню суть до широкої аудиторії. У цьому контексті КМЄС виступає як важливий і надійний партнер.
Якщо говорити про подальшу співпрацю, то ключовою є роль Місії у впровадженні директив ЄС щодо підходів, орієнтованих на потреби потерпілих. Ми ще перебуваємо на цьому шляху, і для досягнення змін необхідно працювати як над законодавством, так і над його практичною імплементацією на місцях.
Які практичні кроки мають бути пріоритетом для України та її міжнародних партнерів, щоб забезпечити не лише захист постраждалих від СНПК сьогодні, а й їхню підтримку в довгостроковій перспективі?
Розробка та впровадження репараційних механізмів для постраждалих від СНПК є важливою складовою забезпечення правосуддя та відновлення. Станом на сьогодні в Україні ухвалено Закон України «Про правовий і соціальний захист осіб, постраждалих від сексуального насильства, пов’язаного із збройною агресією Російської Федерації проти України, та надання їм невідкладних проміжних репарацій». Наше спільне завдання — забезпечити його належне впровадження.
Поруч із цим у березні 2025 року потерпілі від СНПК отримали право подавати відповідні заяви до Реєстру збитків для України. Це означає, що міжнародним партнерам спільно з Україною необхідно працювати над тим, щоб гарантувати справедливість і компенсацію всієї шкоди, завданої росією.
