Україна шукає інструменти для відновлення в умовах війни
Травень 28, 2025
Чи може правосуддя допомогти відбудувати країну, поки триває війна? Українські посадовці та міжнародні експерти вважають, що так — якщо все зробити правильно.
Про це йшлося на конференції високого рівня, що відбулася 26 травня в Києві під назвою «Будуємо мости через правосуддя: подолання наслідків російської агресії». Захід, організований Консультативною місією Європейського Союзу (КМЄС) в Україні, зібрав представників уряду, прокурорів, суддів, правозахисників, представників місцевої влади, Омбудсмена, громадських організацій та науковців, щоб обговорити, як правосуддя може слугувати не тільки для покарання, а й для зцілення.
Масштаб виклику є величезним. З моменту початку повномасштабного вторгнення Росії українські прокурори вже зареєстрували майже 170 000 воєнних злочинів та пов’язаних з ними правопорушень. Система правосуддя країни перебуває під величезним тиском, а війна ще далека від завершення.
Однак, як зазначив перед аудиторією Голова КМЄС Рольф Хольмбо, суди та прокурори не можуть нести весь тягар забезпечення правосуддя. «Правосуддя має бути засобом зцілення, сприяти соціальній згуртованості, зміцненню національної єдності та реінтеграції деокупованих територій», – сказав Холмбо, який відкрив конференцію разом з Андрієм Костіним, послом України в Нідерландах, та Асієром Сантільяном Лузуріагою, керівником відділу «Європейська інтеграція, врядування та верховенство права, громадянське суспільство» Представництва ЄС в Україні. Для цього потрібен ширший підхід, що поєднує судові та позасудові механізми, які є інклюзивними, орієнтованими на потерпілих та адаптованими до сучасних реалій України.
Поза межами зали судових засідань
Чотири тематичні панелі конференції висвітлювали окремий аспект відповіді України у сфері правосуддя.
Перша сесія була присвячена найгострішим проблемам: забезпеченню відповідальності за злочин агресії, притягненню до відповідальності колаборантів, підтримці постраждалих, репараціям, когнітивній деокупації, люстрації та допомозі внутрішньо переміщеним особам. Обговорювалося також, як відновити соціальну згуртованість у звільнених і прифронтових регіонах, які постраждали від окупації та насильства, а також як документувати заподіяну шкоду. Серед спікерів: Таміла Ташева (Верховна Рада України), Антон Кориневич (МЗС України), Ольга Алтуніна (представниця Уповноваженого ВРУ з прав людини), Іван Кухта (начальник Снігурівської місцевої військової адміністрації, Миколаївська область), Аса Солвей (UPRIGHTS), Олексій Рябикін (Міністерство розвитку громад та територій України).
Друга панель зосередилася на наявних та необхідних інструментах для подолання наслідків найтяжчих міжнародних злочинів. До них належать судові переслідування, репарації, комісії з встановлення істини, інституційна реформа, подолання наслідків окупації та порушення прав людей, які перебувають під окупацією. Учасники наголосили: український підхід має бути орієнтованим на постраждалих, базуватися на національній спроможності та враховувати міжнародний досвід. Обговорювали також важливість прозорої комунікації та управління очікуваннями постраждалих і суспільства. Цікавою були доповіді про порівняння ситуації в Україні з тим, що було у Хорватії та Боснії і Герцеговини. Серед спікерів: Гаетан Ванней (МЗС Швейцарії), Оксана Сенаторова (НЮУ ім. Ярослава Мудрого), Ольга Куришко (Постійне представництво Президента України в АРК), Ноель Келгун (УВКПЛ ООН), Альона Луньова (ZMINA), Іван Йованович (Регіональний хаб ПРООН для Євразії).
Третя сесія звернулася до обговорення судових інструментів і кримінальної відповідальності, розглядаючи такі питання, як управління величезним обсягом справ про міжнародні злочини, виклики судових процесів in absentia (заочно), переслідування за колабораціонізм в контексті міжнародного гуманітарного права, етичні дилеми щодо обміну військовополоненими. Обговорювали також, як ці процеси можуть впливати на національну єдність. Серед спікерів: Тарас Семків і Марія Бурдейна (Офіс Генерального прокурора), Шейн Дарсі (Ірландський центр прав людини), Світлана Корженко (Снігурівський відділ Баштанської окружної прокуратури, Миколаївська область), Скотт Мартін (Global Rights Compliance), Катрін Тірох (Моніторингова місія ООН з прав людини в Україні).
Під час заключної панелі обговорили позасудові інструменти відновлювальних процесів такі, як компенсація та підтримка потерпілих, документація, встановлення істини, люстрація та увічнення пам’яті. Ці елементи, як наголосили спікери, є важливими для визнання постраждалих і довготривалого зцілення. У дискусії взяли участь: Вероніка Плотнікова (Координаційний центр підтримки потерпілих і свідків ОГП), Фіоннуала Ні Аолайн (Університет Міннесоти), Катерина Бусол (НаУКМА), Тамара Довгополюк (Мін’юст), Ігор Карамaн (Реєстр збитків Ради Європи для України), Антон Дробович (Київська школа економіки).
На шляху до української моделі
Справедливість повинна служити людині. Це означає побудову процесів, які є прозорими, гендерно чутливими, інклюзивними та базуються на реальних потребах тих, кого це стосується, — особливо потерпілих, дітей та переміщених осіб. Хоча міжнародні рекомендації та правові рамки, а також досвід інших країн є інформативними, Україна повинна розробити власну модель, адаптовану до конкретних умов країни.
«Спільними зусиллями державних інституцій, міжнародних партнерів та експертної спільноти ми маємо унікальний шанс сформувати ефективну систему підтримки, аналогів якої у світі ще немає», — наголосив Андрій Костін, Посол України в Королівстві Нідерланди.
Конференція не мала на меті дати готові відповіді. Але вона досягла ключового результату — започаткувала структурований і відкритий діалог про правосуддя у відповідь на наслідки російської агресії проти України. Її справжня цінність полягатиме в тому, наскільки озвучені ідеї стануть основою для формування національної політики у сфері правосуддя — такої, що відповідатиме викликам воєнного часу і сприятиме побудові справедливого й стійкого майбутнього.
