Психологічна підтримка під час війни: коли кожне слово має значення
Липень 01, 2025
Тренінг з надання першої психологічної допомоги, організований КМЄС, дає можливість українським психологам-рятувальникам надавати підтримку постраждалим, проявляючи турботу, повагу та стійкість.
Черговий нічний ракетний обстріл з боку Росії. Зруйновано житловий будинок. Батьки, які все ще перебувають у шоковому стані, стоять перед руїнами свого дому. Десь під завалами лежить їхня дитина. Поки рятувальники копають голими руками та важкою технікою, психологи чекають поруч із батьками, щоб поговорити, втішити, просто бути поруч, коли підтвердиться найгірше. Хтось повинен повідомити цю страшну новину. І хтось повинен знати, як саме це зробити, не зламавши те, що залишилося від людського серця.
Це не сцена з фільму. Це Україна. Щодня.
У такій важкій реальності психологічна підтримка вже не є опцією. Вона є необхідністю. Для рятувальників. Для правоохоронців. Для громад, які живуть під постійною загрозою. І для тих, хто змушений повідомляти жахливі новини з професіоналізмом і співчуттям.
Саме в цьому полягала мета тренінгу для тренерів із надання психологічної першої допомоги, який нещодавно пройшов у Києві за підтримки Консультативної місії Європейського Союзу (КМЄС) в Україні. Навчання, яке проводила спеціалізована команда з Національної гвардії Португалії, було спрямовано на те, щоб ознайомити українських фахівців із сертифікованими протоколами ЄС із кризової комунікації та психологічного втручання в умовах війни.
«Цей курс був надзвичайно корисним, головним чином тому, що ми отримали повну базу знань, засновану на міжнародному досвіді», – зазначив Олександр Морозовський, професор Національної академії внутрішніх справ та учасник тренінгу. «Ми побачили, як наші колеги в Португалії працюють зі стресовими факторами та надають психологічну підтримку – і тепер ми можемо адаптувати та застосовувати це в нашому контексті».
На прохання Міністерства внутрішніх справ України (МВС) Місія направила групу експертів для навчання 60 фахівців, серед яких психологи з відомчих установ МВС, Національної психологічної асоціації України та співробітники КМЄС, з метою поширення набутих знань по всій країні. Тепер кожен учасник курсу готовий проводити таке ж навчання для колег і надавати першу допомогу у вигляді розмов, присутності та професійної підтримки.
«Сьогодні Україна переживає масштабну кризу», – сказала Олена Богдан, психотерапевтка і представниця Національної психологічної асоціації України. «Ми стикаємося з травмами не тільки від нових подій, але й від старих болючих спогадів, що знову активізувалися. І перша психологічна допомога повинна бути в компетенції не тільки психологів, але й поліцейських, соціальних працівників, освітян. Ми всі маємо знати, як реагувати, коли людина ламається».
Навчання проводилося в умовах війни – його часто переривали сирени повітряної тривоги, іноді воно проходило в бомбосховищах, – проте результати не тільки були досягнуті, а й перевищені. Використовуючи поєднання аудиторних занять, практичних симуляцій та обміну досвідом між колегами, тренінг був зосереджений на застосуванні європейських стандартів, адаптованих до українських реалій. Методологія, заснована на протоколах Всесвітньої організації охорони здоров’я та Європейської федерації асоціацій психологів, наразі визнана найкращою європейською практикою.
«Це не просто черговий тренінг. Це нарощування потенціалу в національному масштабі», – пояснює підполковник Жозе Кардосо, керівник психологічного відділу Нацгвардії Португалії та керівник розгорнутої Спеціалізованої команди КМЄС. «Завдяки лише 88 годинам навчання на одного тренера ми можемо охопити понад 100 000 рятувальників по всій Україні. Ось наскільки масштабованою є ця модель».
Учасники представляли весь спектр системи національної безпеки України – Національну гвардію та Національну поліцію, Державну прикордонну службу та Державну службу з надзвичайних ситуацій, цивільний захист та наукові кола. Було дуже важливо зібрати всі ці інституції за одним столом, щоб розробити єдиний підхід до надання першої психологічної допомоги в умовах війни. Цей дух співпраці, який підтримує Місія, відображає зростаючу відповідність європейським стандартам у найчутливішій і найважливішій сфері – підтримці психічного здоров’я під час кризи.
«Цінність цієї ініціативи виходить за межі інструментів і технік», – зауважила Ана Гонсалвеш, медсестра та інструкторка Національної гвардії Португалії. «Йдеться про зв’язок між людьми. Учасники не просто навчалися – вони ділилися глибоко особистим досвідом. Така вразливість посеред війни – рідкісне явище. І дуже сильне».
Дійсно, для деяких учасників тренінг був більше ніж професійним. Він був глибоко особистим.
«Два місяці тому я втратила сина», – ділиться Олена Богдан. «Але я все ще тут. Все ще працюю. Все ще допомагаю. Це мій спосіб впоратися з горем. Попри біль, я підтримую інших, які також страждають. І під час цього курсу я відчула, що я не сама».
Коли її запитали, чим досвід португальських колег став корисним в Україні, Олена відповіла: «Вони дали нам не тільки знання, а й солідарність. Вони стояли разом з нами. Це для нас означає все. І що також важливо, – додає, – вони дали нам перспективу здорової психіки. Бо зсередини ми вже навіть не можемо усвідомити, наскільки глибоко травмовані. Їхня присутність нагадала нам, як виглядає психологічна рівновага, – а це те, що нам дуже потрібно, щоб залишатися ефективними у своїй роботі».
Полковник Андрій Ващенко, старший інструктор Національної гвардії України, цілком поділяє цю думку.
«Кожне відомство має свої протоколи, свої кризові процедури. Але тут ми розглядали ті самі питання з різних кутів зору і вчилися один в одного. Ці спільні стандарти, цей міжвідомчий діалог – вони так само важливі, як і бронежилети».
КМЄС в Україні залишається відданою підтримці наших партнерів, допомагаючи українським структурам впроваджувати найкращі європейські практики в цих унікальних реаліях.
І коли впаде наступна ракета, коли наступна родина чекатиме біля руїн, хтось буде там – не тільки для того, щоб втішити, але й щоб зробити це безпечно, професійно і зі співчуттям, якого вимагають такі моменти. З тихою силою того, хто знає, що сказати, коли слова мають найбільше значення.
