Захист дітей, забезпечення справедливості: як Україна посилює судові справи щодо злочинів проти дітей
Квітень 07, 2026
Для тисяч українських дітей війна – це не лише сирени та обстріли. Це тиск на їхню ідентичність, розлука з родинами та вплив систем, покликаних змінити їхнє мислення й самосвідомість.
Українські органи влади зафіксували випадки, коли діти на тимчасово окупованих територіях піддаються систематичній ідеологічній обробці, примусовому усиновленню та навіть військовій підготовці. Нещодавні розслідування прокуратури вказують на організовані спроби мілітаризації українських дітей і переформування їхньої ідентичності. Це не поодинокі випадки – вони утворюють системні схеми, які важко розслідувати і ще важче притягнути до відповідальності.
Для слідчих та прокурорів виклик є подвійним. Ці злочини спочатку мають бути чітко визначені в юридичному плані, а потім доведені – часто на основі свідчень дітей, які вже пережили травму.
Протягом березня Консультативна місія Європейського Союзу (КМЄС) в Україні організувала два спеціалізовані тренінги, присвячені злочинам русифікації та мілітаризації українських дітей російською окупаційною владою, а також міжнародним злочинам, що стосуються дітей. Серед учасників були представники Служби безпеки України, Офісу Генерального прокурора, Прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, а також Національної академії внутрішніх справ.
Визначення складу злочину та його доведення
Основною проблемою у справах, що стосуються дітей, є правова кваліфікація. Такі дії, як ідеологічна обробка чи мілітаризація, не завжди чітко вписуються в існуючі категорії міжнародного або національного права.
На спеціалізованому тренінгу на початку березня, організованому КМЄС у співпраці з Pravo Justice та неурядовою організацією Truth Hounds, слідчі та прокурори зі Служби безпеки України, Офісу Генпрокурора та інших установ спільно працювали над цими питаннями. Вони розглядали, як класифікувати такі дії в межах правових систем, як пов’язувати окремі випадки з ширшими закономірностями та як юридично кваліфікувати ці злочини як за українським, так і за міжнародним правом.
Учасники також вивчали практичні інструменти, зокрема джерела відкритої інформації, щоб задокументувати, як ці практики організовуються та реалізуються на тимчасово окупованих територіях.
«У цих справах докази рідко бувають очевидними. Ми збираємо їх по частинах – з відкритих джерел, свідчень та подій, що відбуваються в різних місцях. Це складна робота, але вона необхідна для того, щоб такі справи розглядалися в суді і щоб була встановлена правда про кожну дитину. Такі тренінги мають вирішальне значення, оскільки вони допомагають нашим партнерам працювати з такими доказами більш систематично та професійно», – сказала Мирослава Деліта, тренерка Truth Hounds, яка проводила одну із сесій.
Для КМЄС підтримка цього процесу виходить за межі теорії та зосереджується на забезпеченні відповідальності.
Як зазначає Ольга Мацків, радниця КМЄС із юридичних питань:
«Перетворення українських дітей на солдатів та знищення їхньої ідентичності – це не лише моральне беззаконня, це злочин, який наша правова система повинна навчитися називати та переслідувати. Наше завдання як юристів – усунути правові прогалини, щоб кожна спроба використати дитинство українських дітей як зброю була чітко визнана та покарана як серйозне порушення міжнародного та національного права».
Дослухатися до дитини та зберегти докази
Якщо визначення злочину – це один виклик, то робота з дітьми-постраждалими та свідками – зовсім інший. Для слідчих застосування підходу, орієнтованого на жертву та дружнього до дитини, є надзвичайно важливим для того, щоб збалансувати благополуччя дитини з необхідністю зібрати надійні та прийнятні докази.
Наприкінці березня КМЄС в Україні разом із міжнародними та національними експертами провела в Києві спеціалізований тренінг, присвячений інтерв’юванню дітей у справах про воєнні злочини. Серед учасників були слідчі центрального та регіонального рівнів Служби безпеки України, які безпосередньо працюють із найчутливішими свідченнями.
Діти, які пережили депортацію, ідеологічну обробку або розлуку з родиною, часто згадують події уривками. Водночас слідчі повинні забезпечити, щоб їхні свідчення залишалися надійними та приймалися судом.
«Злочини проти дітей належать до найскладніших для розслідування та судового переслідування. Вони часто залишають мало фізичних доказів, але завдають глибокої та тривалої шкоди. Наша мета – допомогти українським органам влади перетворити складні переживання на юридично обґрунтовані справи, щоб ці злочини не лише документувалися, а й переслідувалися», – пояснюючи мету подібних тренінгів для партнерів, зазначає Нікколо Понс, старший радник КМЄС в Україні з питань переслідування міжнародних злочинів.
Під час семінару було представлено методи, покликані забезпечити цей баланс, зокрема ненав’язливе опитування, підходи, що мінімізують повторну травматизацію, та методи побудови довіри з одночасним збереженням цілісності доказів.
Під час розслідування таких справ завдання полягає не лише в тому, щоб задокументувати те, що сталося, а й у тому, щоб гарантувати належне розуміння, юридичне обґрунтування та розгляд цих справ у суді.
