Довіра як основа безпеки: історія поліцейського офіцера громади з Коблевого
Жовтень 29, 2025
Коблево, невеличке селище на чорноморському узбережжі Миколаївської області, найбільш відоме як морський курорт. Влітку його пляжі та вулиці заповнюють відвідувачі, охочі насолодитися сонцем і морським бризом. Важко уявити, що ці самі пляжі, куди тисячі людей приїжджають відпочити та відволіктися від турбот, перетворилися на потенційне поле бою на другий день повномасштабного вторгнення Росії, 25 лютого 2022 року.
«Була спроба висадити десант поблизу Коблевого», – згадує Віталій, місцевий поліцейський офіцер громади. – «Перші дні вторгнення були дуже хаотичними. Я допомагав координувати дії військових і місцевої громади: доставляв їжу та припаси, передавав інформацію, налагоджував перші канали комунікації. Тоді панувала велика недовіра – ніхто не знав, на кого можна покластися. Ми просто почали діяти разом, крок за кроком. Хтось приносив їжу, інші – пальне чи теплий одяг. Кожен робив те, що міг».
Етнічний гагауз, Віталій народився в Молдові, але вже давно вважає Україну своїм домом. Коблеве займає особливе місце в його житті – саме тут він закінчив ліцей і саме сюди повернувся після військової служби, щоб розпочати кар’єру поліцейського. Коли він розповідає про свою мотивацію, в голосі чути тверду рішучість.
«Служба в армії навчила мене дисципліни та поваги до ієрархії. Вона допомогла мені зрозуміти, що це те, що я можу робити добре. І ідея стати поліцейським виникла доволі природно».
Спочатку Віталій вступив до лав поліції як дільничний інспектор, але згодом захотів подати заявку на посаду поліцейського офіцера громади, яка передбачає більшу відповідальність, а також тіснішу взаємодію з мешканцями.
«Перша спроба не була успішною», — згадує він. «Я подав заявку на нову посаду в 2020 році, але не склав один із тестів. Це мотивувало мене краще підготуватися до наступного разу, коли я знову подав заявку в 2022 році. Мій тест був запланований на 24 лютого 2022 року, але, звичайно, він так і не відбувся». Однак це Віталія не зупинило. Коли в 2023 році було оголошено наступний відкритий конкурс, він знову подав заявку. Цього разу, маючи за плечима роки практичного досвіду та ретельну підготовку, він зрештою досяг успіху і був призначений поліцейським офіцером громади в Коблевом. Це підтверджує, що пройти відбір на посаду поліцейського офіцера громади – справжній виклик, який потребує і досвіду, і наполегливості.
Проїжджаючи з Віталієм вулицями Коблевого, які після завершення туристичного сезону стали набагато тихішими, можна помітити, як він постійно піднімає руку, щоб привітатися з людьми. Вони вітають його у відповідь — це невеликий, але щирий обмін між сусідами, які добре знають одне одного. Робота поліцейського офіцера громади не є простою. Вона зосереджена на людях, на тому, щоб знати їх, а вони знали тебе. Все зводиться до довіри, і саме встановлення цієї довіри є основою роботи Віталія.
«О сьомій я відводжу сина до дитячого садка, а о восьмій я вже на центральній площі біля ринку, п’ю каву з місцевими жителями», – з посмішкою розповідає він. «Це такий маленький ритуал. Ми розмовляємо про те, як йдуть справи, хто потребує допомоги, що відбувається в селі. Іноді це корисніше, ніж будь-яка офіційна зустріч».
Сьогодні робота Віталія виходить далеко за межі того, що багато хто вважає правоохоронною діяльністю. Він підтримує сім’ї, які постраждали від насильства, допомагає ветеранам, які повернулися з фронту, перевіряє, як почуваються переселенці, які знайшли притулок у Коблевому. Його робочі дні довгі, часто ненормовані, без чітких меж між службовими обов’язками та відпочинком. «Іноді люди дзвонять пізно вночі, їм потрібна порада або просто хтось, хто їх вислухає. Не можна ігнорувати це – адже вони дзвонять, бо довіряють тобі».
Одні з найважчих моментів у роботі Віталія – це коли він бачить, через що доводиться проходити дітям. Він згадує виклик про сімейну сварку, яка переросла в щось набагато гірше. «Коли ми приїхали, то знайшли трьох дітей, які не їли з попереднього вечора», – тихо каже він. «Ми принесли їжу, зателефонували до соціальних служб і залишилися, доки не переконалися, що вони в безпеці. Не можна просто написати звіт і піти. Ти залишаєшся, доки проблема не вирішиться».
Діти дедалі частіше стикаються з небезпеками в інтернеті – від кібербулінгу до спроб вербування для виконання протиправних дій. Віталій прагне запобігти цим ризикам, проводячи профілактичні зустрічі з учнями рідного ліцею. Під час заходу, організованого за підтримки КМЄС, він пояснював підліткам, як розпізнати онлайн-маніпуляції та не піддатися на спроби вербування.
«Він не просто поліцейський – це людина, завдяки якій наші діти не бояться звертатися по допомогу. Він приходить до школи часто, тому його поява не викликає напруги чи страху. Для дітей він і психолог, і вихователь, і вчитель», – розповідає Віра Кирогла, виконувачка обов’язків директора Коблівського ліцею.
Раніше цього року Віталій отримав один із планшетів, які КМЄС передала поліцейським офіцерам громад. У липні Місія передала 145 таких пристроїв Національній поліції в чотирьох південних областях – Миколаївській, Одеській, Херсонській та Кіровоградській. Нове обладнання покликане зробити роботу поліцейських швидшою, зручнішою та більш прозорою, а також зміцнити демократичні принципи у правоохоронній системі.
Віталій каже, що отриманий пристрій справді полегшує його щоденну роботу. «Він набагато швидший за той, що був у мене раніше, а інтернет-з’єднання значно стабільніше, – зазначає він. – Тепер я можу повідомляти про інциденти та отримувати доступ до інформації прямо на місці. Це економить час, який я краще присвячу спілкуванню з людьми».
Робота таких поліцейських, як Віталій, показує, що безпека в громаді починається задовго до надзвичайної ситуації – у щоденному спілкуванні, довірі та присутності. Завдяки підтримці КМЄС і сучасному обладнанню ці офіцери зміцнюють зв’язок між правоохоронними органами та громадами, яким вони служать. Їхня присутність доводить: безпека народжується з людських взаємин – із розмови на площі, відповіді на телефонний дзвінок чи допомоги у найважливіший момент.
